1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гурт

I -а і -у, ч.

1》 Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині.

|| Група людей, що знаходяться близько один від одного.

|| Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями.

У гурті — разом, спільно з іншими людьми; не окремо, не ізольовано.

2》 Стадо великої рогатої худоби або взагалі група однорідних свійських тварин, об'єднаних з певною господарською метою.

|| Група птахів, що разом літають, ходять і т. ін.

3》 Невеликий інструментальний ансамбль, що виконує естрадну музику.

До гурту — в одне місце, разом з іншими.

II -а, ч., архіт.

Ребро, смуга, пояс, що виступають на стіні будови.

III -а, ч.

Бічна поверхня монети, медалі, її ребро, відповідно оформлена для запобігання пошкодженням.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гурт — гурт 1 іменник чоловічого роду група гурт 2 іменник чоловічого роду архітектурна деталь Орфографічний словник української мови
  2. гурт — Гурт. У сполуч. гурт на гурт — більш-менш, в середньому. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть... Українська літературна мова на Буковині
  3. гурт — Група, ГРОМАДА, компанія, колектив, артіль; (натовп) юрба, юрма, гурма, ватага; (худоби) стадо, отара, (птахів) зграя; гурток, гуртик, гурточок. Словник синонімів Караванського
  4. гурт — [гурт] -ту /-та, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў (група) Орфоепічний словник української мови
  5. гурт — В гурті й каша їсться. В товаристві все робиться легше і приємніше. Гуртом і батька добре бить. Жарт. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гурт — (-у) ч. крим. Гуртожиток. СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 254. Словник жарґонної лексики української мови
  7. гурт — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  8. гурт — (нім. Gurt, букв. – пояс, підпруга) 1. Арка з тесаних клинчастих каменів, що укріплює ребра хрестового склепіння. 2. Зріз, ребро карбованої монети. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. гурт — не гурт кого, чого. Небагато, мало. — В тебе не гурт було розуму й ззамолоду (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно,— сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); — В нас зараз не гурт грошей,— сказав тато (М. Фразеологічний словник української мови
  10. гурт — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  11. гурт — Гурт, -ту, -тові, в -ті; гурти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гурт — ГУРТ¹, а́ і у, ч. 1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Донч., VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини.. Словник української мови в 11 томах
  13. гурт — рос. гурт (від нім. Hurt, букв. -пояс, підпруга) — зріз, ребро карбованої монети. Eкономічна енциклопедія
  14. гурт — (нім. — пояс) 1. Застаріла і помилкова назва профільного ребра хрестового або зірчастого склепіння у середньовічних німецьких спорудах (докл. див. нервюра). Архітектура і монументальне мистецтво
  15. гурт — Гурт нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. І. 122. --------------- Гурт, -та м. 1) Стадо (о скотѣ). Словник української мови Грінченка