1. Архітектура і монументальне мистецтво

гурт

(нім. — пояс)

1. Застаріла і помилкова назва профільного ребра хрестового або зірчастого склепіння у середньовічних німецьких спорудах (докл. див. нервюра).

2. Склепіння з тесаних клинчастих каменів, яке завдяки розпору укріпляло ребра хрестового склепіння і зменшувало його вагу. Вживалося у романському й готичному зодчестві (порівн. запалубка).

3. Профільована горизонтальна тяга, що нагадує проміжний карниз, але не має його функції. Подібна до абаки доричної капітелі, часто покривалась орнаментом.

4. Спрощена дерев'яна або гіпсова окантовка прорізу.

Крім того, має місце:

гурт коньковий, який вживається для оформлення гребеня даху.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гурт — гурт 1 іменник чоловічого роду група гурт 2 іменник чоловічого роду архітектурна деталь Орфографічний словник української мови
  2. гурт — Гурт. У сполуч. гурт на гурт — більш-менш, в середньому. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть... Українська літературна мова на Буковині
  3. гурт — Група, ГРОМАДА, компанія, колектив, артіль; (натовп) юрба, юрма, гурма, ватага; (худоби) стадо, отара, (птахів) зграя; гурток, гуртик, гурточок. Словник синонімів Караванського
  4. гурт — [гурт] -ту /-та, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў (група) Орфоепічний словник української мови
  5. гурт — I -а і -у, ч. 1》 Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. || Група людей, що знаходяться близько один від одного. || Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гурт — В гурті й каша їсться. В товаристві все робиться легше і приємніше. Гуртом і батька добре бить. Жарт. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гурт — (-у) ч. крим. Гуртожиток. СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 254. Словник жарґонної лексики української мови
  8. гурт — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  9. гурт — (нім. Gurt, букв. – пояс, підпруга) 1. Арка з тесаних клинчастих каменів, що укріплює ребра хрестового склепіння. 2. Зріз, ребро карбованої монети. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. гурт — не гурт кого, чого. Небагато, мало. — В тебе не гурт було розуму й ззамолоду (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно,— сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); — В нас зараз не гурт грошей,— сказав тато (М. Фразеологічний словник української мови
  11. гурт — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  12. гурт — Гурт, -ту, -тові, в -ті; гурти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. гурт — ГУРТ¹, а́ і у, ч. 1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Донч., VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини.. Словник української мови в 11 томах
  14. гурт — рос. гурт (від нім. Hurt, букв. -пояс, підпруга) — зріз, ребро карбованої монети. Eкономічна енциклопедія
  15. гурт — Гурт нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. І. 122. --------------- Гурт, -та м. 1) Стадо (о скотѣ). Словник української мови Грінченка