1. Словник української мови в 11 томах

гуртик

ГУ́РТИК, а, ч. Зменш. до гурт¹.

Той чоловік стояв в однім гуртику й балакав про щось (Март., Тв., 1954, 115);

*Образно. Він вперше побачив перед собою гуртик самотніх задумливих тополь (Гончар, Таврія.., 1957, 336).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуртик — гу́ртик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гуртик — -а, ч. Зменш. до гурт 1), 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуртик — див. ватага Словник синонімів Вусика