1. Словник української мови в 11 томах

гусівник

ГУСІВНИ́К, а́, ч. Той, хто розводить і доглядає гусей.

З дозволу Зої він написав Євгенові, щоб той шукав собі іншого гусівника, а він, Пороша, тут, у Копищах, буде розводити гусей (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 430);

Щоб збільшити вихід яєць, деякі гусівники штучно викликають у гусок два цикли несучості (Птахівн., 1955, 272).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гусівник — гусівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гусівник — -а, ч. Той, хто розводить і доглядає гусей. Великий тлумачний словник сучасної мови