1. Словник української мови в 11 томах

гільза

ГІ́ЛЬЗА, и, ж.

1. Металева трубка для кулі, снаряда, у дно якої вставляється капсуль.

В дворі Арсеналу величезна купа димучих снарядних гільз (Довж., І, 1958, 59);

Коли хлопець клацнув затвором і викинув порожню гільзу, дим побіг струмочком, і в повітрі дужче запахло порохом (Донч., II, 1956, 288).

2. Паперова трубка, що заповнюється тютюном.

Він набив дві гільзи тютюном (Трубл., II, 1955, 222).

3. техн. Назва деталей, що мають форму трубки.

Починаючи з заготівельних цехів, у виробництво одночасно запускаються однотипні деталі, наприклад, гільзи, стакани, циліндри або фланці (Наука.., 6, 1956, 29);

Київський завод імені Лепсе освоїв випуск гільз до цих [дизельних] двигунів (Веч. Київ, 26. II 1958, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гільза — гі́льза іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гільза — -и, ж. 1》 Металева трубка для кулі, снаряда, у дно якої вставляється капсуль. 2》 Паперова трубка, що заповнюється тютюном. 3》 тех. Назва деталей, що мають форму трубки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гільза — 1. картуш 2. тутка Словник чужослів Павло Штепа
  4. гільза — ГІ́ЛЬЗА, и, ж. 1. Металева трубка для кулі, снаряда, у дно якої вставляється капсуль. На великому столі стояло вряд шість великокалібрових артилерійських мідяних гільз, кінці яких були сплеснуті і в них вправлені ґноти (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гільза — И, ж., нарк. Фільтр із цигарок «Біломор», який набивають марихуаною і курять. З теплими гільзами «Біломору», з ковдрами битих студентських акцій так наполегливо рвався угору змучений блюз твоїх менструацій (С. Жадан). Словник сучасного українського сленгу
  6. гільза — ГІ́ЛЬЗА (металева трубка для кулі, снаряда), ПАТРО́Н. Йонька вийняв димучий патрон, понюхав його, покрутив у пальцях, прикидаючи, чи не пригодиться в господарстві,.. і, розмахнувшись, швиргонув гільзу в соняшники (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  7. гільза — Гі́льза, -зи, -зі; гі́льзи, гільз (нім. Hülse) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)