гільза

ГІ́ЛЬЗА, и, ж.

1. Металева трубка для кулі, снаряда, у дно якої вставляється капсуль.

На великому столі стояло вряд шість великокалібрових артилерійських мідяних гільз, кінці яких були сплеснуті і в них вправлені ґноти (І. Багряний);

Смерділо тут ворожим лігвиськом, консервами, валялись купами задимлені гарячі гільзи і кілька ще не вистріляних кулеметних дисків, запасні ріжки до автоматів (О. Гончар);

І зразу ж глухо озвалися кулемети Черевика. Дмитро навіть почув дзвін вистріляних гільз (М. Стельмах);

Порох у гільзах був так сортований, що не давав спалаху (з наук. літ.);

Точніше назвати марку зброї можна буде лише після детального лабораторного аналізу гільзи (з газ.).

2. Паперова трубка, що заповнюється тютюном.

Чути одноманітну розмову двох горожан, що набивають папіросні гільзи тютюнцем (В. Барка);

Немає сумніву, що цей галантний джентльмен смалить звичайнісінькі гільзи, котрі щовечора набиває якимось дешевеньким тютюном (В. Симоненко).

3. техн. Назва деталей, що мають форму трубки.

При використанні термоелектричних перетворювачів та термоперетворювачів опору при високих тисках і температурах застосовують спеціальні захисні гільзи і чохли з тугоплавких з'єднань (з наук.-техн. літ.);

На конотопському заводі “Мотордеталь” активно шукають шляхи виходу на зовнішній ринок і досить успішно: поршневі гільзи вже експортуються до Чехії і Німеччини (з газ.).