гість

ГІСТЬ, го́стя, ч.

1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь вдома.

Хазяїн дома.,, накликавши гостей, поштує їх чаєм (Кв.-Осн., II, 1956, 406);

[Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (Кора., II, 1955, 122);

//

*Образно. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — думи (Коцюб., II, 1955, 13);

*У порівн. То те він робить, то те, то йде, то іде, як гість додому навертає (Вовчок, І, 1955, 27);

// Особа, запрошена на весілля, вечірку і т. ін.

Народився син у панії. Що тих гостей наїхало на хрестини! (Вовчок, І, 1955, 133).

Незва́ний (непро́ханий) гість — той, хто з’являється несподівано, без запрошення або попередження.

— Ну, ось ми [німці] переступили поріг чужої країни незваними гістьми. Чого нас чорти сюди несуть? (Кол., На фронті.., 1959, 30).

У го́сті йти (прихо́дити, ї́хати і т. ін.) — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість.

На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (Н.-Лев., II, 1956, 278);

Старий Щепкін на тім тижні хоче до мене приїхати в гості (Шевч., VI, 1957, 156);

— Тетянко, Тетянко, — подружко хороша, Як добре, що в гості до мене прийшла! (Мур., Хороші сусіди, 1948, 3);

У гостя́х бу́ти (прожива́ти і т. ін.) — перебувати де-небудь на правах гостя.

Еней в гостях прожив немало, — Що з голови його пропало, Куди Зевес його послав (Котл., І, 1952, 79).

2. Особа, запрошена або допущена на збори, засідання, з&́8242;ізд і т. ін.

На трибунах Хрещатика гості, що прибули на святкування 50-річчя Радянської України (Веч. Київ, 25.ХІІ 1967, 2);

// Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою.

Задовго до прибуття А. І. Мікояна тисячі людей зібралися на столичному аеродромі Ханеда, щоб виразити високому гостю з Радянського Союзу дружні почуття, яких сповнений до радянського народу народ Японії (Рад. Укр., 15.УІІІ 1961, 4);

На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені з столиці.. Організатор виставки Рябов почав навіть промову перед гостями (Довж., І, 1958, 464).

3. іст. Купець, найчастіше іноземний.

У руських містах часто з’являлися і іноземні купці, яких в старовину називали «гостями» (Іст. СРСР, І, 1956, 31);

Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).