гість

[г'іс'т']

гос'т'а, ор. гостеим, м. (на) гостеив'і / гос'т'у, мн. гос'т'і, гостей, д. гос'т'ам, м. (ў) гос'т'ах

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гість — гість іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гість — Відвідувач, як ім. заїжджий, приїжджий, захожий; ІСТ. купець. Словник синонімів Караванського
  3. гість — гостя, ч. 1》 Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома. || Особа, запрошена на весілля, вечірку і т. ін. Незваний гість. 2》 Особа, запрошена або допущена на збори, засідання, з'їзд т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гість — ГІСТЬ, го́стя, ч. 1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома. Хазяїн дома.., накликавши гостей, поштує їх чаєм (Г. Квітка-Основ'яненко); [Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (О. Корнійчук); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. гість — В гості збирайся, а дома пообідать не забудь. Поїж вдома, бо невідомо чи будуть добре годувати в гостях. В гостях добре їсти й пити, а дома спати. В гостях добре посидіти за столом, але не жити. Вола кличуть в гості не мід пити, а воду возити. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гість — мн. гості, -ей; жрм, мол., крим. Менструація, менструальний період. БСРЖ, 137; Чабаненко 1992, 1, 247. Словник жарґонної лексики української мови
  7. гість — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Словник синонімів української мови
  8. гість — Гість, го́стя, го́стеві, го́стем, го́стю! го́сті, госте́й, го́стям, гі́стьми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гість — ГІСТЬ, го́стя, ч. 1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь вдома. Хазяїн дома.,, накликавши гостей, поштує їх чаєм (Кв.-Осн., II, 1956, 406); [Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (Кора., II, 1955, 122); // *Образно. Словник української мови в 11 томах
  10. гість — Гість, гостя м. Гость. Ой прийде твій миленький, — буде в тебе гість. Мет. 242. у гостя. Въ гости. Я пріїду до тебе в гостя. Грин. II. 258. ум. гостенько, гостонько, гостик, госточко. Мил. 214. Гостик за стіл, а лишній хоч і під стіл. Ном. № 11978. Словник української мови Грінченка