гість

ГІСТЬ, го́стя, ч.

1. Той, хто приходить, приїздить відвідати кого-небудь удома.

Хазяїн дома.., накликавши гостей, поштує їх чаєм (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Ярина:] Ходім зі мною, я покажу вам, як треба гостей приймати (О. Корнійчук);

* Образно. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості – думи (М. Коцюбинський);

* У порівн. То те він робить, то те, то йде, то їде, як гість додому навертає (Марко Вовчок);

// Особа, запрошена на день народження, весілля, вечірку і т. ін.

Сьогодні, сьогодні Юзині роковини! Скільки буде гостей, яка буде забава! (Леся Українка);

На пиру того вечора всім гостям подавали пісне (І. Білик).

2. Стороння особа, запрошена або допущена на збори, з'їзд, святкування і т. ін.

До нас на виставу завітали високі гості: .. сам комісар театрів міста Валок (В. Минко);

// Особа або член делегації, що прибуває в іншу країну, район і т. ін. з якоюсь метою.

Січ вітала гостей, межи іншим і мене (М. Коцюбинський);

На виставку прибули садоводи, агрономи і вчені з столиці .. Організатор виставки Рябов почав навіть промову перед гостями (О. Довженко).

3. перен. Про кого-, що-небудь, хто (що) з'являється несподівано, на якийсь час.

Ескадра бомбардувальників, штук із двадцять. Німецькі. Побачили гостей і інші й зітхнули з полегшенням – ці не будуть їх бомбити (І. Багряний);

І раптом оці боліди, небесні гості. Після падіння залишився велетенський стовп космічного водню (О. Бердник).

4. іст. Купець, найчастіше іноземний.

Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (А. Хижняк);

– Гей, Півнику! – Першим примітив знайомого малий скоморох. – Йдемо забавляти гостей-купців до іллінського заїзду. Ходімо! (Ю. Логвин).

(1) Про́шений (про́ханий) гість – особа, яку куди-небудь запросили.

Убогих з усяких країн Зараз до себе покликує він.. От назбиралися прохані гості (П. Грабовський);

– На прошеного гостя важко вгодити (М. Стельмах).

○ (2) У го́сті, у знач. присл. – туди, де хто-небудь буде гостем, буде прийнятий як гість; до гостей.

На Семена старий Кайдаш надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості (І. Нечуй-Левицький);

Тетянко, Тетянко, – подружко хороша, Як добре, що в гості до мене прийшла! (І. Муратов);

– Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості? (О. Гончар);

(3) У го́стя́х, у знач. присл. – на правах гостя.

Добре в гостях погуляти, коли з дому хліба взяти (прислів'я);

Еней в гостях прожив немало, – Що з голови його пропало, Куди Зевес його послав. Він годів зо два там просидів, А мабуть би, і більш пронидів, Якби його враг не спіткав (І. Котляревський).

◇ (4) Незва́ний (непро́ханий, непро́шений) гість:

а) той, хто з'являється, відвідує кого-небудь несподівано, без запрошення або попередження.

[Бережний:] Пробачте, що я входжу сюди непрошеним гостем, але у мене справа до .. Ярчука (І. Микитенко);

б) хто-небудь небажаний, неприємний комусь.

– Е, ні: ти стій тут і придержуй драбину, щоб не посковзнулась, поки я лізтиму до гілок. Шпаки повтікали, вгледівши непрошеного гостя (В. Барка);

– Ну, ось ми [німці] переступили поріг чужої країни незваними гістьми. Чого нас чорти сюди несуть? (П. Колесник);

Це праправнуки хазарські Глушать нашу мову, Щоб розвіять Україну, Як суху полову. Ось чому до українців Стільки люті й злості: Живемо в столиці навіть, Як незвані гості (П. Глазовий);

Сіда́йте (ся́дьте, сіда́й, сядь), го́стем бу́дете (бу́деш) (щоб старости́ сіда́ли) див. сіда́ти.