даватися

ДАВА́ТИСЯ, даю́ся, дає́шся; мин. ч. дава́вся, дава́лася, лося; наказ. сп. дава́йся; недок., ДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, да́сться; дамо́ся, дасте́ся, даду́ться; мин. ч. да́вся, дала́ся, ло́ся; наказ. сп. да́йся; док.

1. звичайно із запереч., розм. Дозволяти зробити що-небудь з собою.

— Так, батьку, покажем, — гукає загін, — До рук не дамося живими! (Стар., Поет. тв., 1958, 225);

Коні запінились, а не даються випередити (Коцюб., І, 1955, 189);

— Хоч би не спіймали того доброго міського чоловіка.. Тільки ні, то такий, що спроста в руки не дасться (Цюпа, Назустріч.., 1958, 206);

// перен. Піддаватися впливові, дії чого-небудь.

[Долорес:] І ти не думай, що я б йому далася на підмову (Л. Укр., III, 1952, 335);

Нам час не датися на глум: Здіймуться дружні хлопські руки, І просвітліє хлопський ум! (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 187).

◊ Дава́тися (да́тися) взнаки́ (в тямки́, у тямку́, у по́мки і т. ін.) давати себе знати, відчути; залишати про себе пам’ять чим-небудь прикрим, неприємним.

Ну, вже таки Далась взнаки Мені та Галка Біла! Мов чиряки на печінки, От так притьмом і сіла! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 158);

Микола згадував окремі епізоди, які, мабуть, дались найбільш йому взнаки (Панч, В дорозі, 1959, 198);

Страшно далася в тямку Шимкові та зима (Фр., II, 1950, 139);

Дався той день у помки Кирилові Івановичові [Івановичу]: і досі він його без того, щоб не заскреготати зубами, згадати не може (Мирний, 1,1954,151);

Дава́тися (да́тися) зна́ти — те саме, що Да́ти себе́ зна́ти ( див. дава́ти).

От ще сонечко не вмилось, А царівна вже й схопилась.. Так дається горе знать (Манж., Тв., 1955, 197);

Страшний він [Дніпро] у чорну бурю… Це добре далося знати в дні громадянської війни (Рильський, III, 1956, 26).

2. (1 і 2 ос. не вживаються) кому. Виявлятися яким-небудь для здійснення, подолання, переборення.

[Валент:] Звісно, по-жіночому вона невтримливо а тобою говорила, та їй далась нелегко та розмова (Л. Укр., III, 1952, 287);

Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли говорив: йому трудно давалася літера «а» (Смолич, V, 1959, 34);

Перемога басмачам далася дешево (Ле, Міжгір’я, 1953, 367);

// Бути легким, приступним для розуміння, засвоєння і т. ін.

[Галя:] Не всякому, папочко, та наука дається. Інший бог знає, як трудиться, а воно не йде та й не йде в голову (Мирний, II, 1954,134);

Набуде Марко досвіду, тоді і наука дасться йому, досягне свого, до чого душа лежить (Горд., І, 1959, 355).

3. (1 і 2 ос. не вживаються), тільки док., мин. ч., кому. Стати предметом особливої уваги, інтересу.

— Та що там за Василь тобі дався? — каже Маруся (Кв.-Осн., II, 1956, 34);

— Дались тобі ті п’ять карбованців, подавилася б ти ними ще ниньки (Стельмах, І, 1962, 11).

4. тільки недок. Пас. до давати 1-3, 6, 9.

[Левіт:] Берегти святині. Щоб жертов [жертв] не давалось поза храмом (Л. Укр., II, 1951, 159);

У статті.. дається також характеристика основних методів дослідження внутрішнього мовлення (Рад. психол. наука.., 1958, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. даватися — дава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. даватися — даюся, даєшся; мин. ч. давався, давалася, -лося; наказ. сп. давайся; недок., датися, дамся, дасися, дасться; дамося, дастеся, дадуться; мин. ч. дався, далася, далося; наказ. сп. дайся; док. 1》 звичайно із запереч., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. даватися — дава́тися / да́тися взнаки́ (зна́ти) кому, чому і без додатка. 1. Ставати відчутним, виразно помітним; добре відчуватися, проявлятися. Цимбал не відставав, та відсутність тренажу давалася взнаки: він важко хекав.., весь спітнів (І. Фразеологічний словник української мови