дезертирство
ДЕЗЕРТИ́РСТВО, а, с. Втеча від військової служби або ухиляння від призову до армії.
Війська було у королевича [Владислава] небагато.. Двічі спалахували бунти, почалося дезертирство (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336);
Полк Мишки Япончика безславно загинув під Вапняркою, а колишні його злодії.. знову повернулися до Молдаванки і, щоб виправдати своє дезертирство, сіяли всюди паніку (Панч, В дорозі, 1959, 52);
// перен. Нехтування своїми громадськими або службовими обов’язками, ухиляння від праці.
На фронті боротьби за врожай вони воюють з коваликами, а один з бійців, піонер Бицик, виявляє обурливий саботаж, явне дезертирство! (Донч., VI, 1957, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дезертирство — дезерти́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дезертирство — Залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а так само неявка з тією ж метою на службу при призначенні, переводі, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу... Словник із соціальної роботи
- дезертирство — -а, с. Втеча від військової служби або ухиляння від призову до армії. || перен. Нехтування своїми громадськими або службовими обов'язками, ухиляння від праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дезертирство — Дезерти́рство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)