1. Словник української мови в 11 томах

денщик

ДЕНЩИ́К, а́, ч. Солдат у царській армії, що прикріплювався до офіцера для обслуговування.

— Ну, звісно, у тих [офіцерів].. денщики є, вони і слугують їм, і їсти варять (Марний, І, 1954, 243);

Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці, вважаючи його денщиком молодого офіцера (Гончар, І, 1954, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. денщик — денщи́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. денщик — -а, ч. Солдат у царській армії, що прикріплювався до офіцера для обслуговування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. денщик — Джура, чура Словник чужослів Павло Штепа