день
ДЕНЬ, дня, ч.
1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора.
День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Мирний, І, 1954, 330);
Люблю блискучий день, коли земля цвіте, Пташиний хор співає І славить у піснях тих сонце золоте (Рильський, І, 1960, 95);
*У порівн. Була веселенька, як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314);
// Про денне світло.
День погас, І все почило (Шевч., II, 1953, 242);
[Любов:] Я стояла, аж поки став біліти день (Л. Укр., II, 1951, 49).
[Бі́лий] день надво́рі; Надво́рі вже день — зовсім видно, розвиднилось.
Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Н.-Лев., II, 1956, 245);
До́брий день!; День до́брий! — вітання при зустрічі, у листуванні.
— Добрий день, Когуте, ти співуча птице! А Когутик каже: «Добрий день, Лисице!» (Фр., XIII, 1954, 259);
Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: —День добрий, панні Анелі! (Коцюб., II, 1955, 252);
За дня́ — удень.
Осінній вітер шумів і свистів по вузьких вуличках Борислава і розмітував мокру глину, свіжо за дня видобуту з ям (Фр., І, 1955, 76);
— Ще за дня ми з братом.. розбили макітру з тістом (Тют., Вир, 1964, 18);
Світлови́й день — час від сходу до заходу сонця.
За світловий день кожен з них [комбайнерів] викопує буряки з 5-6 гектарів (Рад. Укр., 29.IX 1960, 2);
Се́ред [бі́лого] дня — удень.
Сльози дівочі І серед дня лихо роблять. А що ж серед ночі? (Шевч., І, 1951, 162);
Ми [в’язні] — четверо — почали готувати цей зухвалий напад на тюремне начальство серед білого дня, на очах цілої камери (Збан., Єдина, 1959, 263);
Я́сно як [бо́жий] день— зовсім ясно, очевидно.
— Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові.. було ясно як день, бо ж атакуючий завжди має перевагу (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 341).
◊ Аби день до вечора — абияк, без інтересу.
Сестра ж Євгенія.. сяк-так працює телятницею, аби день до вечора (Рад. Укр., 22.IX 1962 , 2);
День і ніч; Дня́ми й ноча́ми — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно.
Поток тут дуже славний, він шумить у мене під вікном день і ніч, наче велика ріка (Л. Укр., V, 1956, 147);
Міркувала щось баба. Днями й ночами, потай, сама (Коцюб., II, 1955, 273).
2. Час, який дорівнює 24 годинам; доба.
Дні минають, Минають місяці, — село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло (Шевч., II, 1953, 151);
Утворення виборчих дільниць провадиться не пізніше як за 45 днів до виборів (Полож. про вибори.., 1946, 6).
∆ Робо́чий день — певна кількість часу в межах доби, встановлена для роботи на підприємстві, в установі і т. ін.
В нашій країні буде найкоротший в світі робочий день і найкоротший тиждень (Ком. Укр., 1, 1951, 3).
◊ Вчора́шній день — минуле.
В цеху є люди, які вважають сьогоднішню перемогу вчорашнім днем (Автом., В. Кошик, 1954, 12);
День-два; День-дру́гий — кілька днів.
Переїздом спинюсь на день-два у Львові (Коцюб., III, 1956, 315);
Лікар звелів перележати в ліжку який день-другий (Мирний, V, 1955, 404);
День за днем — один день за одним, тривалий час.
День за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро (Мирний, II, 1954, 261);
Минав день за днем гарячкової ожиданки (Фр., V, 1951, 342);
День по дню — з кожним днем.
Та вже й тепер вона [Україна], як всі добре знаємо, міняється помітно — і то, сказати б, не тільки місяць по місяцю, а й день по дню (Тич., II, 1957, 490);
День у день; День при дні — щоденно, безперервно.
Цілий тиждень, день у день, ніч у ніч, не переставала мати плакати (Мирний, ІІІ, 1954, 68);
Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Вовчок, І, 1955, 102);
За́втрашній день див. за́втрашній;
3 дня на день:
а) з одного дня на інший.
Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом (Коцюб., III, 1956, 194);
б) в один із найближчих днів, у найближчий час.
З дня на день ждали в село землемірів (Головко, II, 1957, 183);
На днях; [Цими] дня́ми — у найближчий з майбутніх або з недавно минулих днів; незабаром або нещодавно.
На днях думаю запрягтися у переписку (Мирний, V, 1955, 358);
«Вісник» дістав цими днями, дуже Вам дякую (Коцюб., III, 1956, 278);
Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавати почнуть (Мур., Бук. повість, 1959, 136);
Чо́рний день див. чо́рний.
3. Календарна дата, встановлена для чого-небудь.
До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 25);
// Календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято.
Мир! З якою радістю повторювали це священне слово люди в перший День перемоги (Наука.., 5, 1960, 6);
День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Корн., І, 1955, 85);
Міжнародний жіночий день 8 березня жінки — наукові працівники академії відзначили новими дослідженнями (Наука.., 3, 1960, 2).
∆ День відкри́тих двере́й — дата, встановлена для вільного доступу в учбовий заклад, на виробництво і т. ін., перев. для бажаючих поступити вчитись, на роботу.
4. тільки мн., чого, які. Час, період у житті людини, народу.
Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої… (Гл., Вибр., 1957, 232);
Минуть, Уже потроху і минають дні беззаконія і зла (Шевч., II, 1953, 326);
Вони [візники] на фоні днів нових Як щось забуте й архаїчне (Сос., І, 1957, 467);
// чиї. Життя.
Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (Коцюб., II, 1955, 226);
Невтішна мати до кінця своїх днів питатиметься в подорожніх: «А чи не бачили, чи не чули?» (Довж., І, 1958, 356).
Значення в інших словниках
- день — день іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- день — Дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. Літературне слововживання
- день — [ден'] д'н'а, ор. днем, р. мн. д'н'іў Орфоепічний словник української мови
- день — дня, ч. 1》 Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. || Про денне світло. Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Добрий день!; День добрий! — вітання під час зустрічі, у листуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- день — де́нь: ◊ день святого матра́сника ірон. день або час цілковитого ледарювання (ср): Ну, та певно, лежиш, а випрятувати – то ні. Лежи, лежи, та як же ж – день святого матрасника, та ж то нічого й в руки не можна взяти (Авторка) ◊ у бі́лий день → білий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- день — Більше днів, як ковбасів. Не марнуй нічого, бо незнаєш, чи тобі вистарчить на будучність. Більше днів, як калачів. Значіння, що й попереднє. В день погризуться, а в ночі полижуться. Про сварливе подружжя. Дзень-дзень, аби минув день. Приповідки або українсько-народня філософія
- день — (дня) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- день — Будень, Великдень, Великодень, деньок, деньочок, днина, днинка, днинонька Фразеологічні синоніми: Божий день; буденний день; вихідний день; від зорі до зорі (час); від зоряниці до зоряниці; від рана до зорі (вечірньої); від рана до ночі... Словник синонімів Вусика
- день — Проміжок часу, в якому Сонце перебуває над горизонтом; на полюсах Землі триває півроку (полярний д.). Універсальний словник-енциклопедія
- день — аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Фразеологічний словник української мови
- день — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
- день — День, дня, дне́ві, днем; дні, днів і день (після числівн.), дням, дня́ми. Сім день (і днів) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)