1. Великий тлумачний словник сучасної мови

день

дня, ч.

1》 Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора.

|| Про денне світло.

Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно.

Добрий день!; День добрий! — вітання під час зустрічі, у листуванні.

Контрсталійні дні — кількість днів, на які судно може бути затримано в порту в очікуванні завантаження чи розвантаження.

2》 Час, який дорівнює 24 годинам; доба.

Банківський день — години робочого дня банку, протягом яких здійснюються платіжні операції, датовані цим числом.

Робочий день — певна кількість часу в межах доби, встановлена для роботи на підприємстві, в установі і т. ін.

На днях; [Цими] днями — у найближчий з майбутніх або з недавно минулих днів; незабаром або нещодавно.

3》 Календарна дата, встановлена для чого-небудь.

|| Календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято.

4》 тільки мн., чого, які. Час, період у житті людини, народу.

|| чиї. Життя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. день — день іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. день — Дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. Літературне слововживання
  3. день — [ден'] д'н'а, ор. днем, р. мн. д'н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. день — де́нь: ◊ день святого матра́сника ірон. день або час цілковитого ледарювання (ср): Ну, та певно, лежиш, а випрятувати – то ні. Лежи, лежи, та як же ж – день святого матрасника, та ж то нічого й в руки не можна взяти (Авторка) ◊ у бі́лий день → білий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. день — Більше днів, як ковбасів. Не марнуй нічого, бо незнаєш, чи тобі вистарчить на будучність. Більше днів, як калачів. Значіння, що й попереднє. В день погризуться, а в ночі полижуться. Про сварливе подружжя. Дзень-дзень, аби минув день. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. день — (дня) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. день — Будень, Великдень, Великодень, деньок, деньочок, днина, днинка, днинонька Фразеологічні синоніми: Божий день; буденний день; вихідний день; від зорі до зорі (час); від зоряниці до зоряниці; від рана до зорі (вечірньої); від рана до ночі... Словник синонімів Вусика
  8. день — Проміжок часу, в якому Сонце перебуває над горизонтом; на полюсах Землі триває півроку (полярний д.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. день — аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Фразеологічний словник української мови
  10. день — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  11. день — День, дня, дне́ві, днем; дні, днів і день (після числівн.), дням, дня́ми. Сім день (і днів) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. день — ДЕНЬ, дня, ч. 1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Мирний, І, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте... Словник української мови в 11 томах