день
Більше днів, як ковбасів.
Не марнуй нічого, бо незнаєш, чи тобі вистарчить на будучність.
Більше днів, як калачів.
Значіння, що й попереднє.
В день погризуться, а в ночі полижуться.
Про сварливе подружжя.
Дзень-дзень, аби минув день.
Про лінивого робітника, який бажає, щоб скоро день проминув.
І вдень і вночі лізе біда поперед очі.
Про ненависну жінку, або про журу, якої годі позбутися.
Коли б не було ночі, то не знали б що день.
Ніч і день приходять на переміну, в противенстві до себе.
Не кожен день приносить щастя.
В житті буває ріжно, щастя з нещастям переплітаються.
Один день гой, а ціле життя йой.
День весілля, а ціле життя мук недібраній парі.
Тільки більший день, що пінень скочить із порога на землю.
Мінімальне мірило часу, коли ще не було годинників. З порога на землю скочити дуже близенько.
Хвали день у вечорі, а жінку рано.
Хвали всяке діло аж як скінчене, а жінку хвали наперед, аби цілий день була весела та прихильна.
Хмарні дні учать нас любити сонце.
Утрату соняшного світла скоро відчуваємо, тому буваємо веселіш настроєні в погідні соняшні дні.
Чекай три дні, прийдуть злидні.
Жди скільки хочеш, то добра не діждешся.
Шукає вчорашнього дня.
Шукає того, чого вже негоден дістати.
Яке, добрий день, таке, й подай Боже.
Як ти до мене, так я й до тебе. Хліб за хліб.
П’ять день не робимо, а шостий відпочиваємо.
Про тих, хто ніколи нічого не робить.
Значення в інших словниках
- день — день іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- день — Дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. Літературне слововживання
- день — [ден'] д'н'а, ор. днем, р. мн. д'н'іў Орфоепічний словник української мови
- день — дня, ч. 1》 Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. || Про денне світло. Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Добрий день!; День добрий! — вітання під час зустрічі, у листуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- день — де́нь: ◊ день святого матра́сника ірон. день або час цілковитого ледарювання (ср): Ну, та певно, лежиш, а випрятувати – то ні. Лежи, лежи, та як же ж – день святого матрасника, та ж то нічого й в руки не можна взяти (Авторка) ◊ у бі́лий день → білий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- день — (дня) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- день — Будень, Великдень, Великодень, деньок, деньочок, днина, днинка, днинонька Фразеологічні синоніми: Божий день; буденний день; вихідний день; від зорі до зорі (час); від зоряниці до зоряниці; від рана до зорі (вечірньої); від рана до ночі... Словник синонімів Вусика
- день — Проміжок часу, в якому Сонце перебуває над горизонтом; на полюсах Землі триває півроку (полярний д.). Універсальний словник-енциклопедія
- день — аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Фразеологічний словник української мови
- день — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
- день — День, дня, дне́ві, днем; дні, днів і день (після числівн.), дням, дня́ми. Сім день (і днів) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- день — ДЕНЬ, дня, ч. 1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Мирний, І, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте... Словник української мови в 11 томах