1. Словник синонімів української мови

день

ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Шевченко); Хто так на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло (Леся Українка); Але ці згадки молодих літ тільки на одну мить майнули й згасли, як у тумані (І. Нечуй-Левицький); У нього промайнуло в голові дитинство й дитячі роки (Ю. Яновський); Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої (Л. Глібов); Все це нагадало мені і мою дитячу пору і моє дівування (Панас Мирний).

ДА́ТА (календарний час якоїсь події), ДЕНЬ, ДНИ́НА, ЧИСЛО́ (серед інших днів місяця). Крім печатки, я бачу ще тут і дату: сьогоднішнє число! (А. Головко); До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Є. Кравченко); Наші хлопці й дівчата 28 серпня — той день ніколи не забуду — зібралися в світлиці будинку протипожежної охорони. Прийшло туди й багато старших людей, бо то була святкова днина (збірник "Народні оповідання"); Сьогодні дням і числам Я загубила лік (Леся Українка).

ДЕНЬ (частина доби від сходу до заходу сонця), ДНИ́НА. Розлігся на землі зелений літній день (М. Рильський); Цілу ніч переплакав він. І на другу днину плакав (О. Кобилянська).

ДОБА́ (проміжок часу в 24 години — ніч і день), ДЕНЬ, ДНИ́НА. Дві доби можуть тримати Кульбабу в штрафній, — більше не мають права (О. Гончар); Денис три дні не бачив Насті (І. Нечуй-Левицький); Без жарту й днини не прожити, Без їжі легше й без води ... (С. Воскрекасенко).

ЖИТТЯ́ (стан живого організму — людини, тварини, рослини), ІСНУВА́ННЯ, БУТТЯ́ уроч., ДНІ чиї, ЖИВІ́Т заст., ЖИВОТТЯ́ діал. (людини). Життя покидало Орлика. Але він не здавався.. Він мовчав, і вся воля пішла на цей напружений і мовчазний опір смерті (О. Довженко); Бруньки на деревах лопались, і з них тріумфально, стихійно виливалось життя (І. Багряний); Існування рослини при такій температурі — неможливе (О. Гончар); Поете, тям, зазнати маєш ти всіх мук буття.., Заким дійдеш до світлої мети (І. Франко); Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (М. Коцюбинський); — Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз (І. Котляревський); — Тепер слухаю, як кує зозуля, та так мені забажалось, щоб вона накувала мені багато год живоття (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. день — день іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. день — Дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. Літературне слововживання
  3. день — [ден'] д'н'а, ор. днем, р. мн. д'н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. день — дня, ч. 1》 Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. || Про денне світло. Днями й ночами — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Добрий день!; День добрий! — вітання під час зустрічі, у листуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. день — де́нь: ◊ день святого матра́сника ірон. день або час цілковитого ледарювання (ср): Ну, та певно, лежиш, а випрятувати – то ні. Лежи, лежи, та як же ж – день святого матрасника, та ж то нічого й в руки не можна взяти (Авторка) ◊ у бі́лий день → білий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. день — Більше днів, як ковбасів. Не марнуй нічого, бо незнаєш, чи тобі вистарчить на будучність. Більше днів, як калачів. Значіння, що й попереднє. В день погризуться, а в ночі полижуться. Про сварливе подружжя. Дзень-дзень, аби минув день. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. день — (дня) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  8. день — Будень, Великдень, Великодень, деньок, деньочок, днина, днинка, днинонька Фразеологічні синоніми: Божий день; буденний день; вихідний день; від зорі до зорі (час); від зоряниці до зоряниці; від рана до зорі (вечірньої); від рана до ночі... Словник синонімів Вусика
  9. день — Проміжок часу, в якому Сонце перебуває над горизонтом; на полюсах Землі триває півроку (полярний д.). Універсальний словник-енциклопедія
  10. день — аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Фразеологічний словник української мови
  11. день — День, дня, дне́ві, днем; дні, днів і день (після числівн.), дням, дня́ми. Сім день (і днів) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. день — ДЕНЬ, дня, ч. 1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Мирний, І, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте... Словник української мови в 11 томах