дзеркало

ДЗЕ́РКАЛО, а, с.

1. Відшліфована поверхня, що відображає предмети, які перед нею знаходяться, а також спеціально виготовлений предмет з такою поверхнею.

Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування (Л. Укр., III, 1952, 428);

В обмін скіфи одержували вино, .. різні вироби античного ремесла: бронзові дзеркала, посудини, ситечка, черпаки для вина (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 141);

*Образно. Хтось у гаю за дзеркалом-ставком махнув, як птиця, білим рукавом (Рильський, Поеми, 1957, 14);

*У порівн. Ставок, наче дзеркало, відбивав у своїх тихих водах усю гору з слободою (Мирний, III, 1954, 298);

// чого, перен. Спокійна, блискуча поверхня води.

Незабаром заблищало крізь комиш спокійне дзеркало озерця (Коцюб., І, 1955, 359);

Дзеркало ріки спокійне, закам’яніле (Смолич, II, 1958, 44).

2. чого, перен. Про те, що є відображенням яких-небудь явищ, процесів і т. ін.

Народна творчість завжди була, є і, розуміється, буде вірним дзеркалом народного життя, правдивим літописом історичних подій (Рильський, III, 1955, 151);

Спинилася [Любов Прохорівна] і не повернула обличчя, не показала мокрих очей — дзеркала страждань і сумнівів душі (Ле, Міжгір’я, 1953, 306).

3. спец. Поверхня чого-небудь.

Внутрішня робоча поверхня циліндрів [двигуна] шліфована і називається дзеркалом циліндрів (Зерн. комбайни, 1957, 157);

Площа водного дзеркала, придатна для розведення качок і гусей, дорівнює майже семи тисячам гектарів (Рад. Укр., 25 IV 1959, 2);

Згладжена льодовиком поверхня порід його долини називається глетчеровим дзеркалом (Курс заг. геол., 1947, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзеркало — (предмет, що відображає все, що є перед ним) свічадо, діал. люстро. Словник синонімів Полюги
  2. дзеркало — дзе́ркало іменник середнього роду * Але: два, три, чотири дзе́ркала Орфографічний словник української мови
  3. дзеркало — Люстро, люстерко, з. свічадо, верцадло, д. прозирало, тех. рефлектор; (на весь зріст) трюмо; (вод) плесо, поверхня, площина; (явища) відбиток, відображення, віддзеркалення. Словник синонімів Караванського
  4. дзеркало — -а, с. 1》 Відшліфована поверхня, що відображає предмети, які перед нею знаходяться, а також спеціально виготовлений предмет із такою поверхнею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дзеркало — А, с., комп. Копія («образ») лазерного диска, що створюється на жорсткому диску, а потім записується на пустий диск. У мене зараз немає болванки. Зроби дзеркало на вінті, а потім закатаєм на диск. Словник сучасного українського сленгу
  6. дзеркало — Верцадло, глядило, дивник, дзеркальце, зеркало, зеркальце, люстро, люстерко, прозирало, свічадо, свічадко, трюмо Словник синонімів Вусика
  7. дзеркало — Полірована, найчастіше посріблена, поверхня різної форми (плоска, опукла, ввігнута), що рівномірно відбиває світлові промені; використовується для одержання зображення предметів, зміни напрямку чи збіжності світлового пучка. Універсальний словник-енциклопедія
  8. дзеркало — як ли́сому гре́бінь, зі сл. тре́ба, потрі́бно, жарт., ірон. Уживається для вираження категоричного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно. Треба, як лисому гребінь (Укр.. присл..). як ли́сому гре́бінь, сліпо́му дзе́ркало. Фразеологічний словник української мови
  9. дзеркало — ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДО перев. поет., ВЕРЦА́ДЛО заст., ЛЮ́СТРО діал.; ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Словник синонімів української мови
  10. дзеркало — 1. Оточене профільованою рамою поле плафона на стелі. 2. Горизонтальна частина дзеркального склепіння. 3. Обрамована профільованою тягою велика ділянка стіни. 4. Поле дверної фільонки. 5. Сама велика ділянка на чільному боці печі, каміну. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. дзеркало — Дзеркало, -ла с. Зеркало. Кв. Ном. № 5227. ум. дзеркальце. Ком. ІІ. 41. МВ. І. 25. Словник української мови Грінченка