1. Словник української мови в 11 томах

диванчик

ДИВА́НЧИК, а, ч. Зменш. до дива́н.

Деякі сиділи собі на диванчику, радились (Тесл., Вибр., 1936, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диванчик — дива́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. диванчик — див. орлець Словник церковно-обрядової термінології
  3. диванчик — -а, ч. Зменш. до диван. Великий тлумачний словник сучасної мови