1. Словник української мови в 11 томах

дикт

ДИКТ, у, ч.

1. Тонкі пластинки дерева, які застосовують для обклеювання столярних виробів, щоб надати їм гарного вигляду.

2. Деревний матеріал, склеєний з декількох тонких пластинок дерева; фанера.

На схилі невисокого пагорба.. стояв дерев’яний кілок з невеличким шматком дикту, прибитим двома гвіздками (Собко, Нам спокій.., 1959, 61);

Ганджа змайстрував з дикту ящичок, дав Оксані (Шиян, Гроза.., 1956, 603).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикт — дикт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дикт — -у, ч. 1》 Тонкі пластинки дерева, що їх застосовують для обклеювання столярних виробів, аби надати їм гарного вигляду. 2》 Деревний матеріал, склеєний з декількох тонких пластинок дерева; фанера. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дикт — ФАНЕ́РА (деревинний матеріал з кількох склеєних пластин), ДИКТ, ШПО́НА, ШПОН (одношарова, неклеєна). Оббитий зеленою фанерою газик підкотився до самої хвіртки (С. Словник синонімів української мови
  4. дикт — Дикт, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)