дисциплінарний

ДИСЦИПЛІНА́РНИЙ, а, е. Прикм. до дисциплі́на¹.

Дисциплінарний статут;

// Зв язаний з порушенням дисципліни.

Ленін писав, що завдання дисциплінарних судів полягав в неухильному підвищенні дисципліни праці, у запровадженні культурних форм боротьби за трудову дисципліну (Рад. право, 4, 1960, 34);

— Перекажеш своєму командирові од мене, щоб дав тобі дисциплінарну кару за паління цигарок у нічному переході (Трубл., І, 1955, 43).

∆ Дисципліна́рний батальйо́н — у царській армії — військова частина для засуджених військовим судом.

В Херсоні [1906 р.] дві роти солдатів дисциплінарного батальйону виламали двері казарми і знищили військове майно (Іст. УРСР, І, 1953, 614);

— Дисциплінарного батальйону його величності молодший каторжник Омелян Вернигора! Бажаю битися з Петлюрою! — Вернигора став струнко перед Щорсом (Довж., Зач. Десна, 1957, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисциплінарний — дисципліна́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дисциплінарний — -а, -е. Прикм. до дисципліна I. Дисциплінарний статут. || Зв'язаний з порушенням дисципліни. Дисциплінарна відповідальність — одна з правових форм впливу на порушників трудової дисципліни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дисциплінарний — Карний Словник чужослів Павло Штепа
  4. дисциплінарний — дисципліна́рний той, що стосується дисципліни; ¤ д. проступок – проступок, стягнення за який накладається у порядку службової підлеглості; ¤ д. статут – офіційне положення, що визначає основи військової дисципліни; ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дисциплінарний — Дисципліна́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)