1. Словник української мови в 11 томах

дисципліна

ДИСЦИПЛІ́НА¹, и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов’язковим для всіх членів даного колективу.

Дисципліна — мати перемоги (Укр.. присл.., 1955, 401);

Член партії повинен.. додержувати партійної і державної дисципліни, однаково обов’язкової для всіх членів партії (Статут КПРС, 1961, 6);

// Витриманість, звичка до суворого порядку.

Я більш ні про що не можу думати, се навіть не дає мені нічого свого писати.. Нема ще дисципліни думки! (Л. Укр., V, 1956, 142);

Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (Мик., II, 1957, 526).

ДИСЦИПЛІ́НА², и, ж. Галузь наукового знання, навчальний предмет.

Обидва учні вивчали як загальноосвітні, так і спеціальні дисципліни: кораблебудування, складання морських карт та користування ними (Видатні вітч. географи.., 1954, 20);

В інституті Денис учився наполегливо, а в спеціальних дисциплінах був невтомний (Сенч., На Бат. горі, 1960, 103).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисципліна — дисциплі́на 1 іменник жіночого роду порядок дисциплі́на 2 іменник жіночого роду навчальний предмет Орфографічний словник української мови
  2. дисципліна — (армійська) порядок, розпорядок; (особиста) самоконтроль, витримка, витриманість; (у школі) поведінка, поводження; (навчальна) предмет, курс, фах, спеціальність, галузь науки; дисциплінка. Словник синонімів Караванського
  3. дисципліна — [диесциепл’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. дисципліна — I -и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу. || Витриманість, звичка до суворого порядку. Договірна дисципліна — своєчасне та належне виконання зобов'язань по договорам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дисципліна — 1. послух, слухняність, див. субординація, труддисципліна 2. наука Словник чужослів Павло Штепа
  6. дисципліна — (англ. discipline) обов’язкове дотримання в процесі діяльності кожним працівником і кожною організацією встановлених норм, правил і порядку. Дисципліна буває трудова, виробнича, фінансова, договірна. Економічний словник
  7. дисципліна — дисциплі́на (від лат. disciplina – вчення, виховання, розпорядок) 1. Певний обов’язковий порядок поведінки членів трудового колективу, громадян, діяльності організації, що відповідає нормам права й моралі суспільства або вимогам певної організації. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. дисципліна — 1. підпорядкування себе правилам, встановленому суворому порядку; 2. галузь знання, наука. Універсальний словник-енциклопедія
  9. дисципліна — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. Словник синонімів української мови
  10. дисципліна — Дисциплі́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дисципліна — рос. дисциплина (від латин. disciplina — витримка, виховання, розпорядок) — своєчасне і належне виконання правил і зобов'язань, додержання прийнятих законів і норм економічної діяльності. Eкономічна енциклопедія