1. Словник української мови в 11 томах

диякониха

ДИЯКОНИ́ХА, и, ж., церк., розм. Жінка диякона.

Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі (Л. Укр., II, 1951, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диякониха — диякони́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. диякониха — -и, ж., церк., розм. Жінка диякона. Великий тлумачний словник сучасної мови