доблесний
ДО́БЛЕСНИЙ, а, е, уроч. Відомий своїми подвигами; відважний, мужній.
— Зніміть шапки! Я буду говорити про доблесного воїна Червоної Армії, що смертю смерть поправ (Панч, В дорозі, 1959, 253);
Ми світ відстояли грудьми — Вітчизни доблесні сини (Дмит., Вітчизна, 1948, 168);
// Сповнений доблесті.
— Оголосити подяку товаришеві Ковтуну за його доблесний вчинок (Шер., В партиз. загонах, 1947, 51);
// Готовий подолати будь-які труднощі; самовідданий.
На червоному прапорі Закарпаття.. сяє золотом орден Леніна — найвища нагорода матері-Вітчизни за доблесний труд (Цюпа, Україна.., 1960, 283).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доблесний — до́блесний прикметник Орфографічний словник української мови
- доблесний — -а, -е, уроч. Відомий своїми подвигами; відважний, мужній. || Сповнений доблесті. || Готовий подолати будь-які труднощі; самовідданий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доблесний — див. смілий Словник чужослів Павло Штепа
- доблесний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- доблесний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З. Словник синонімів української мови