1. Словник української мови в 11 томах

довгочасний

ДОВГОЧА́СНИЙ, а, е. Те саме, що довготрива́лий.

Розуміючи серйозність своєї хвороби, Ленін допускав можливість довгочасної перерви в своїй роботі (Біогр. Леніна, 1955, 266);

Після перших вдалих спроб він збирався в довгочасний політ (Трубл., III, 1956, 141);

// Здатний довго існувати, розрахований на довгий період.

З допомогою ракет недавно здійснено небувалий за своєю сміливістю і науковим значенням експеримент — створення довгочасних літаючих лабораторій на штучних супутниках (Наука.., 8, 1958, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгочасний — довгоча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довгочасний — -а, -е. Те саме, що довготривалий. || Здатний довго існувати, розрахований на довгий період. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довгочасний — див. довгий; старий Словник синонімів Вусика
  4. довгочасний — ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. довгочасний — Довгоча́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)