довірятися
ДОВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. кому. Довіряючи кому-небудь, ділитися своїми думками, таємницями і т. ін.
Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці, і Серьожка багато з чим їй довірявся (Головко, II, 1957, 82);
— Скажи, нащо тебе я полюбила, Скажи, нащо довірилась тобі? (Пісні та романси.., II, 1956, 245);
Йому імпонувало те, що Філіпчук у грошових справах довірився саме його синові (Вільде, Сестри.., 1958, 146).
2. тільки недок. Пас. до довіря́ти 2, 3.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довірятися — довіря́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- довірятися — -яюся, -яєшся, недок., довіритися, -рюся, -ришся, док. 1》 кому. Довіряючи кому-небудь, ділитися своїми думками, таємницями і т. ін. 2》 тільки недок. Пас. до довіряти 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
- довірятися — див. вірити Словник синонімів Вусика
- довірятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
- довірятися — Довірятися, -ряюся, -єшся сов. в. довіритися, -рюся, -ришся, гл. Довѣряться, довѣриться. І той, хто хліб мій їв, кому я довірявся, приятель щирий мій підняв п'яту на мене. К. Псал. 100. Словник української мови Грінченка