догідливий

ДОГІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який догоджає кому-небудь, намагається задовольнити чиї-небудь бажання.

І тямущий, і догідливий [Данило], та.. убили хлопця парубки на досвітках (Бурл., О. Вересай, 1959, 112);

// зневажл. Який нещиро, улесливо догоджає.

— Чи цей догідливий суб’єкт, Буває, не з балету? Навшпиньках ходить в кабінет, Навшпиньках — з кабінету (Воскр., З перцем!, 1957, 210);

// Який виражає улесливість; власт. підлесливій, нещирій людині.

І хто б у цей час не заглянув у його догідливі очі, ніколи б не повірив, що він за в’язку сушняку може до півсмерті катувати людину (Стельмах, Хліб.., 1959, 95);

На плескуватому, мов варениця, обличчі лисніла догідлива посмішка (Хижняк. Невгамовна, 1961, 149).