домашній
ДОМА́ШНІЙ, я, є.
1. Прикм. до дім 2, 3.
В полі хлопці працювали самостійно, були на однакових правах з робітниками, студентами й домашніми господарками (Кучер, Чорноморці, 1956, 109);
//Стос. до дому (у 2, 3 знач.).
Іван охоче оповідав про своє життя домашнє (Коцюб., І, 1955, 347);
Довірливо ділилися вони з Тамарою своїми домашніми справами (Хижняк, Тамара, 1959, 94);
// Який виконується дома.
Я прокинувся і враз згадав, що в мене не написане домашнє завдання (Донч., Перемога.., 1949, 26);
Домашня робота їй не йшла до рук (Чорн., Потік.., 1956, 246);
// Який не купується, а виготовляється дома.
Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Кобр., Вибр., 1954, 154);
Він завжди гнівався на них за те, що вони несуть йому в палату їжу й усякі домашні ласощі (Кучер, Чорноморці, 1956, 92);
//Який одягають або носять дома.
Якось прийшов батько втомлений і почав шукати свої домашні туфлі (Вільде, Сестри.., 1958, 97).
2. Який обслуговує один дім, одну сім’ю, взагалі приватних осіб.
Отож у клечальну неділю їх і повінчано обох.. Таки в домашньому костьолі (Шевч., II, 1953, 64);
Мати вчила його читати і писати: попросила у знайомих старі підручники для першого класу і стала домашнім педагогом (Хижняк, Тамара, 1959, 211).
3. Який живе в домі або приручений.
Був у нього вуж домашній, що нікого не кусав (Фр., XI, 1952, 222);
Плавали на ньому [озері] виводки домашніх гусей і качок (Шиян. Гроза.., 1956, 255).
4. у знач. ім. дома́шні, ніх, мн. Члени сім’ї; всі, хто живе в одній сім’ї, разом з ким-небудь.
Виїжджаючи до Італії, Колодинський заборонив домашнім висилати за собою листи, що приходили на його адресу (Мак., Вибр., 1954, 245);
Тихенько, щоб не розбудити своїх домашніх, які вже спали, він встав з постелі, вийшов на подвір’я (Шиян, Баланда, 1957, 109).
Значення в інших словниках
- домашній — дома́шній прикметник Орфографічний словник української мови
- домашній — Хатній, домовий; (учитель) приватний, сімейний, родинний; (тютюн) доморослий, доморобний, не купований; мн. ДОМАШНІ, свої, ближні, кревні. Словник синонімів Караванського
- домашній — [домашн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- домашній — Домашній і свійський «По двору ходило багато домашньої птиці», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор не замислився над різницею слів домашній і свійський. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- домашній — -я, -є. 1》 Прикм. до дім 2), 3). || Стос. до дому (у 2, 3 знач.). || Який виконується дома. || Який не купується, а виготовляється дома. || Якого одягають або носять дома. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домашній — див. свійський Словник синонімів Вусика
- домашній — дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
- домашній — ДОМА́ШНІЙ (який стосується житла, сім'ї, що в ньому мешкає, тощо), ХА́ТНІЙ, СВІ́ЙСЬКИЙ (про тварин, які живуть у домі або приручені); ДОМОРО́СЛИЙ, ДОМОРО́ЩЕНИЙ (вирощений удома). — Я сама більше од усього люблю.. Словник синонімів української мови
- домашній — Дома́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- домашній — Домашній, -я, -є = домовий. Домашнього злодія не встережешся. Ном. № 11096. Левиц. І. 173. Словник української мови Грінченка