1. Словник української мови в 11 томах

дорогий

ДОРОГИ́Й, а́, е́; вищ. ст. доро́жчий.

1. Який коштує великі гроші; протилежне дешевий.

Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., 1,1951, 322);

Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Фр., XIII, 1954, 382);

// Високий (про ціну).

Капіталісти одержують з колоній для своїх фабрик та заводів по дешевій ціні різну сировину, а промислові товари продають в колоніях по дорогих цінах (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 8).

2. перен. Який високо ціниться, оберігається, яким дорожать.

А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Шевч., II, 1953, 145);

— Коли життя вам дороге, Кладіте зброю долі! (Л. Укр., І, 1951, 359);

Герта нічого не відповідає — вона розмірковує, адже дорогі хвилини, секунди (Хижняк, Тамара, 1959, 259).

3. Близький, милий серцю.

Ім’я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів Радянського Союзу (Корн., Разом із життям, 1950, 27);

Ганна тужить. А ти гадав, що виграв бій.., не ти, Захар їй дорогий, Захар їй найдорожчий (Дор., Три богатирі, 1959 , 68);

До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259);

// Бажаний, жданий (про гостей).

Все стояло на столі і тільки дожидало дорогих гостей (Мирний, IV, 1955, 49);

— Війну закінчимо — прямо з частини разом поїдемо. Дорогим гостем будеш (Головко, І, 1957, 283);

// У звертанні —для вираження любові, приязні.

Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа і, як тепер бачу, не даремне сподівався хоч через мене дихнути родинним теплом (Коцюб., II, 1955, 356).

◊ 3 дорого́ю душе́ю див. душа́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорогий — (який можна купити) цінний, недешевий, (значною мірою) коштовний, безцінний, дорогоцінний// на вагу золота, (про почуття до людини) милий, любий, рідний. Словник синонімів Полюги
  2. дорогий — дороги́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дорогий — (який коштує великі гроші, в знач. прис.) в (на) ціні; не по кишені кому; (який високо цінується, має велику цінність) на вагу золота; [і] ціни немає (нема) кому, чому; [і] ціни не [можна] зложити (скласти, не зложиш, не складеш) кому, чому. Словник фразеологічних синонімів
  4. дорогий — Не дешевий; (самоцвіт) коштовний, вартісний, цінний, у ціні, с. неоціненний, безцінний, дорогоцінний; (- ціну) високий; (серцю) найдорожчий, милий, любий, близький; (гість) бажаний, жаданий, жданий; ЯК ЗВ. шановний, вельмишановний, високоповажаний; (!) голубе!, дорогенький!; дорогуватий. Словник синонімів Караванського
  5. дорогий — -а, -е. 1》 Який коштує великі гроші; прот. дешевий. || Високий (про ціну). 2》 перен. Який високо ціниться, оберігається, яким дорожать. 3》 Близький, милий серцю. || Бажаний, жданий (про гостей). || У звертанні – для вираження любові, приязні. З дорогою душею — див. душа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дорогий — Дорогі ліки помагають, як не слабому, то лікареві. Іронія, що лікар багатіє за рахунок хворих. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. дорогий — див. бажаний Словник синонімів Вусика
  8. дорогий — дорого́ю ціно́ю. Великими зусиллями, напруженням або завдяки багатьом втратам, значним ускладненням, по́ступкам і т. ін. (Химка:) Дорогою ціною той спокій достався мені: честі позбулася, лихої слави набулася (Панас Мирний); Народ .. Фразеологічний словник української мови
  9. дорогий — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  10. дорогий — Дороги́й, -га́, -ге́; -рогі́, -ги́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)