1. Словник української мови в 11 томах

досить

ДО́СИТЬ, присл. Стільки, скільки треба; багато.

Він, у землю понуривши очі, Наблизивсь вже до мене досить (Фр., XIII, 1954, 135);

Тільки [вона] може дати панні відповідне виховання, до того ж Юзя вже досить вміє по-німецьки (Л. Укр., III, 1952, 645);

// у сполуч. з прикм. і присл. Про великий ступінь, велику міру і кількість чого-небудь.

На одному з порогів став.. невеличкий, але досить огрядний, смаглявий чоловік (Ільч., Серце жде, 1939, 185);

Наринський досить міцно стис протягнену до нього руку (Шовк., Інженери, 1935, 73);

Я вже досить далеко відійшов від гурту (Кол., На фронті.., 1959, 11);

// у знач. присудк. сл. Хватає, вистачає.

[Кассандра:] На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однієї обручки (Л. Укр., II, 1951, 289);

Давно вже слід було йому повернутись. Одного дня досить, щоб справитись (Донч., І, 1956, 125);

// Треба припинити що-небудь.

Всередині Росії величезна частина селянства сказала: досить гри з капіталістами, — ми підемо з робітниками (Ленін, 26, 1951, 204);

— Далі йти нікуди. Досить! (Головко, II, 1957, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досить — (про кількість взагалі) доволі, достатньо, вдосталь, (при завершенні) вистачить, годі, розм. буде. Словник синонімів Полюги
  2. досить — досить – дуже Прислівник досить часто вживають недоречно, як, скажімо, в такому вислові: “Не всі господарі приватних будинків подбали про належну підготовку опалювальних печей. І це обходиться для них досить недешево” (з газети). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. досить — до́сить прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. досить — пр., достатньо, достатком, порядком, якраз стільки, саме враз, с. багато, задосить; ФР. вистачає, вистачить; (!) вистачить! буде! годі! менше з тим! Словник синонімів Караванського
  5. досить — [досиет'] присл. Орфоепічний словник української мови
  6. досить — присл. Стільки, скільки треба; багато. || у сполуч. з прикм. і присл. Про великий ступінь, велику міру і кількість чого-небудь. || у знач. присудк. сл. Вистачає. || Треба припинити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. досить — Більше, як досить, то забагато. На все добре мати уміркованість. Дає Бог сить, як хліба досить. Як є хліба досить, то голод не грозить. Кому недоста, хай скаче з моста. Хто не вдоволяється тим, що має, хай не заваджає іншим, хай уступиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. досить — див. багато; годі; цілком Словник синонімів Вусика
  9. досить — ма́ти ру́ку, перев. де. Користуватися чиєюсь підтримкою, допомогою, протекцією і т. ін. (перев. впливової, знаної людини). (Дід:) Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий); В райцентрі він свій чоловік, руку має… (К. Фразеологічний словник української мови
  10. досить — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  11. досить — До́сить, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. досить — Досить нар. Достаточно, довольно. Мудрій голові досить дві слові. Ном. № 5912. У мене добра досить. Борз. у. Словник української мови Грінченка