досить

БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм., ЧО́РТЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. фам.; ШМАТ розм., рідше, БЕЗ ЛІ́КУ підсил., НЕЗЛІЧЕ́ННО підсил., НЕЗЧИСЛЕ́ННО підсил. (звичайно у знач. предик.); ЧИМА́ЛО, НЕМА́ЛО, БАГАТЕ́НЬКО розм., ЧИМАЛЕ́НЬКО розм. (досить багато). Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Гончар); Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, — Згадай мене, брате! (Т. Шевченко); Я чоловік бувалий; много бачив; Багацько й сам одбув і бід, і лиха (М. Костомаров); Енергії багацько у цього парубка (А. Хорунжий); Незабаром до кімнати набилося повно людей (П. Панч); Навколо майдану посходилося звірів і птахів видимо-невидимо (І. Франко); Роботи їм випало достобіса (П. Загребельний); Снігу випало хтозна-скільки (О. Донченко); — У них грошви чортзна-скільки (І. Цюпа); І день ішов, і ніч ішла, і днів було без ліку (Ю. Яновський); Засміявся — зубів у нього незліченно (Марко Вовчок); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський); — Пор. бе́зліч, 1. до́сить.

ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Сказано досить, тепер тільки мовчання здатне сказати ще більше (Є. Гуцало); — Маємо в замку доволі жовнірів; є в нас чимало гаківниць, гармат та куль (І. Нечуй-Левицький); Все це достатньо вивчив Саїд Алі за кілька щоденних одвідин чайхани (І. Ле); В замку було вдосталь пороху, кілька гаківниць (Н. Рибак); Йому на нове хазяйство усього треба, а в батька є того удостачу (Г. Квітка-Основ'яненко); — Маєш добра усякого досхочу? Нічого собі не жадаєш? (Марко Вовчок); То ті марні цвіти, що ніколи сонця задосить не мають, і все з одного боку брудно-зелені, а з другого ясно-жовті (В. Стефаник); Решти води було предосить для самої господарки (Ю. Яновський); Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посовілими очима мутно тільки дивився на свого товариша (Панас Мирний); Думав (батько) над тим, як би йому найскоріше вибратися з цього тісного гористого краю, де нема доста ні землі, ні доброго заробітку (Д. Бедзик); Поля у нього було достатком (І. Франко); Всього добра мала (Фросина) подостатком (Н. Кобринська). — Пор. 1. бага́то.

ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Тулуб); — Іване Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (О. Довженко); — Думаєш, так їздитимеш на мені, як і раніше? Ні, вистачить уже. Увірвалося (Григорій Тютюнник); Нешвидко встав старший та й каже: "Ще, може, хоче хто сказать?" — "Не треба! буде! і так гоже!" (Панас Мирний); — Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не жаднилась, — покохала, і все (О. Гончар); — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два — кінець! (М. Коцюбинський); — Ресорки легкі, кінь добрий, дмухнемо до мого приятеля у Талалаїв, а там у якесь велике місто, і баста (В. Земляк); — Ну, тепер, братику, кінець! — рішуче проговорив Тимошка.. — Проголосували — і шабаш, нічого не зробиш (В. Винниченко); Товариші дали знати, що вже годі, доста безділля, пора відробляти згаяний час (Г. Хоткевич).

ДО́СИТЬ (якоюсь, деякою мірою), ДОВО́ЛІ, ДЕ́ЩО. Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович); Всім спершу якось ніяково, а потім дуже весело стало. Почались доволі скоромні жарти, приказки, вигадки (В. Винниченко); Жіночність, темперамент, вередливість та інші чарівні витребеньки у письменницьких дружин дещо притлумлені (А. Крижанівський).

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил., НЕЗМІ́РНО (НЕЗМІ́РЕНО) (НЕЗМІ́РЯНО) підсил., ПОНАДМІ́РУ підсил., НЕЙМОВІ́РНО підсил., БЕЗКІНЕ́ЧНО (БЕЗКОНЕ́ЧНО) підсил., СИ́ЛЬНО розм., ДО́БРЕ розм., НЕПОМА́ЛУ розм., ХТО́ЗНА-ЯК розм., ЗДО́РОВО розм., ГЕТЬ розм., ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРИ́ТЬМА́ розм., ДУ́ЖЕНЬКО розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., НАПРОПА́ЛЕ підсил. розм., ТЯ́ЖКО підсил. розм., БЕЗУ́МНО підсил. розм., ЗАПА́МОРОЧНО підсил. розм., НЕСКАЗА́ННО підсил. розм., НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО підсил. розм., ЗБІ́СА підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., СТРА́ШНО підсил. розм., СТРАХ підсил. розм., ЖАХЛИ́ВО підсил. розм., НЕЛЮ́ДСЬКИ підсил. розм., БЕ́ЗМІР підсил. розм., БЕЗ КРА́Ю (БЕ́ЗКРАЙ) підсил. розм., НЕАБИ́ЯК підсил. розм., ПРЕМНО́ГО заст., уроч., ЗЕЛО́ заст., БА́РЗО заст., КРІ́ПКО діал., СИ́ЛЬНЕ діал.; НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІ розм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). — А Донат і справді любить (Світлану)? — Дуже! — сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогось чимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла (Килина) великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв'язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); (Галя:) А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабам притьмом треба дощу на бараболю, на огірки (М. Коцюбинський); (Галя:) З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся — сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав (чорт), що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); (Бичок:) До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); — Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); — Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала (Горпина) (Г. Квітка-Основ'яненко); — Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ'яненко); — Тричі дякую вам. — На здоров'я, на здоров'я, Маріє, — подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). — Пор. 1. на́дто.