1. Словник української мови в 11 томах

достеменний

ДОСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, дійсний.

Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята… (Достеменний син Катрусі) (Шевч., І, 1951, 154);

Йому захотілося, щоб раптом загомонів цвіркун. Достеменна ознака добра — та нескладна цвіркунова пісня (Рибак, Помилка.., 1956, 248);

// Надзвичайно схожий, точнісінько такий, як.

— Учора горщик розбило [дитя], сьогодні дивлюся, а воно крізь друшляк попіл просіває. Достеменний дід Гамалія (Тют., Вир, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достеменний — достеме́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. достеменний — Справжній, ДІЙСНИЙ; (на диво подібний) викапаний, схожий око-в-око, точнісінько такий, достотній, сов. достотний; нестеменний. Словник синонімів Караванського
  3. достеменний — -а, -е, розм. Справжній, дійсний. || Надзвичайно схожий, точнісінько такий, як. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. достеменний — див. справжній; схожий Словник синонімів Вусика
  5. достеменний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. достеменний — Достеме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)