1. Словник української мови в 11 томах

дояр

ДОЯ́Р, а́, ч. Робітник, який доїть і доглядає корів.

— Який це дурень говорив, що тільки жінкам коло корів ходити? Я, — казав Хома Спиридонович, — п’ять років доярем був… (Жур., Опов., 1956, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дояр — доя́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дояр — -а, ч. Робітник, який доїть і доглядає корів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дояр — Доя́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -ярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дояр — Дояр, -ра м. Доильщикъ овецъ. Херс. г. Словник української мови Грінченка