1. Словник української мови в 11 томах

дрейфуючий

ДРЕЙФУ́ЮЧИЙ, а, е, мор. Дієпр. акт. теп. ч. до дрейфува́ти.

На дрейфуючій станції «Північний полюс» було зроблено багато важливих наукових спостережень (Видатні геогр. відкр.., 1955, 11);

Моряки помітили невеликий дрейфуючий парусник (Веч. Київ, 21. XI 1957,1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрейфуючий — дрейфу́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. дрейфуючий — -а, -е, мор. Дієприкм. акт. теп. ч. до дрейфувати. Дрейфуюча крига. Великий тлумачний словник сучасної мови