дружинин

ДРУЖИ́НИН, а, е. Належний дружині (у 1, 2 знач.);

// Прикм. до дружи́на 1.

Наче живе, глянуло в мислі обличчя з подушки дружинине, й очі з тихим соромом і з коханням до нього (Головко, II, 1957, 115).