дружина
ДРУЖИ́НА, и.
1. ж. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка.
Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув на свої колишні турботи (Коцюб., І, 1955, 109);
Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Чорн., Визвол. земля. 1959, 42).
2. ч., заст., поет. Одружений чоловік стосовно до своєї жінки.
Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Шевч., II, 1953, 167);
[Сербин:] Не можу я стати тобі дружиною навік, бо коли ти і сама усе узнаєш, то не підеш зо мною (Вас., III, 1960, 33).
3. ж. Група, загін, добровільне об’єднання людей, створене з якою-небудь метою.
В Києві, Одесі, Миколаєві в грудневі дні [1905 р.] озброювались робітники, формувались бойові дружини (Іст. УРСР, І, 1953, 611);
В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (Кучер, Чорноморці, 1956, 112);
З народної ініціативи виникли і користуються довір’ям такі нові форми участі трудящих у зміцненні порядку, як товариські суди та добровільні народні дружини (Матер. XXI з. КПУ, 1960, 69).
4. ж. У стародавній Русі — збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством.
Та ось, наче смерті яма, Відчинилась міська брама І з дружиною малою Вийшов князь з Переяслава (Фр., XIII, 1954, 369);
Велика воєнна здобич, що потрапляла до рук слов’янської знаті, збагачувала її і давала можливість утримувати добре озброєні дружини (Іст. СРСР, І, 1957, 26).
Значення в інших словниках
- дружина — (стосовно чоловіка) жінка, хазяйка, розм.: пані, баба, (багатолітня) стара, жарт, половина, благовірна; (одне із шлюбної три) подружжя. Словник синонімів Полюги
- дружина — Чи можна вживати слово жінка в значенні “дружина”? Дружина – заміжня жінка (стосовно її чоловіка). “І от знайшлася-таки людина, що покохала його. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- дружина — дружи́на 1 іменник жіночого або чоловічого роду, істота одружена жінка стосовно до свого чоловіка; одружений чоловік стосовно до своєї жінки — поет. Орфографічний словник української мови
- дружина — 1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда); – І я шукаю собі дружину, – закінчив він, – розумієш, дружину... Літературне слововживання
- дружина — Дружи́на. Театральна трупа, колектив. “Буков[иньский] Руский Народний Театр“ під дирекциєю Івана Захарка дасть у Вашківцях над Черемошем на фільварку п. Фрайтага два представленя [... Українська літературна мова на Буковині
- дружина — ІСТ. княже військо; СУЧ. ЖІНКА; ФР. (гурт) команда, загін, колектив. Словник синонімів Караванського
- дружина — -и. 1》 ж.Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. 2》 ч., заст., поет. Одружений чоловік стосовно до своєї жінки. 3》 ж. Група, загін, добровільне об'єднання людей, створене з якою-небудь метою. 4》... Великий тлумачний словник сучасної мови
- дружина — Благовірна, газдинечка, ґаздиня, газдонька, господиня, дружина-вірнянка, дружинонька, жінка, жіночка, жона (фольк.), законна, мати, моя (в устах чоловіків), подружжечко, подружжя (рідко), половина, стара, старенька, супружниця, хазяєчка... Словник синонімів Вусика
- дружина — У давній Русі озброєні загони, постійна військова сила кн. та апарат його влади; ділилася на 2 групи: старша д. (мужі княжі) складалася переважно з бояр, виконувала вищі державні функції, молодша д. (гридь) охороняла кн. Універсальний словник-енциклопедія
- дружина — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- дружина — Дружи́на, -ни, -ні; -жи́ни, -жи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)