дружина

1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда); – І я шукаю собі дружину, – закінчив він, – розумієш, дружину, а не "кохану" з романсів (В.Підмогильний). 2. розм. Одружений чоловік стосовно до своєї дружини. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т.Шевченко); – Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружиною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко). 3. Група, загін, добровільне об’єднання людей, утворене з якоюсь метою; у старовину – збройний загін. В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (В.Кучер); Смоленський князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться мені!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінграновський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дружина — (стосовно чоловіка) жінка, хазяйка, розм.: пані, баба, (багатолітня) стара, жарт, половина, благовірна; (одне із шлюбної три) подружжя. Словник синонімів Полюги
дружина — Чи можна вживати слово жінка в значенні “дружина”? Дружина – заміжня жінка (стосовно її чоловіка). “І от знайшлася-таки людина, що покохала його. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
дружина — дружи́на 1 іменник жіночого або чоловічого роду, істота одружена жінка стосовно до свого чоловіка; одружений чоловік стосовно до своєї жінки — поет. Орфографічний словник української мови
дружина — Дружи́на. Театральна трупа, колектив. “Буков[иньский] Руский Народний Театр“ під дирекциєю Івана Захарка дасть у Вашківцях над Черемошем на фільварку п. Фрайтага два представленя [... Українська літературна мова на Буковині
дружина — ІСТ. княже військо; СУЧ. ЖІНКА; ФР. (гурт) команда, загін, колектив. Словник синонімів Караванського
дружина — -и. 1》 ж.Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. 2》 ч., заст., поет. Одружений чоловік стосовно до своєї жінки. 3》 ж. Група, загін, добровільне об'єднання людей, створене з якою-небудь метою. 4》... Великий тлумачний словник сучасної мови
дружина — Благовірна, газдинечка, ґаздиня, газдонька, господиня, дружина-вірнянка, дружинонька, жінка, жіночка, жона (фольк.), законна, мати, моя (в устах чоловіків), подружжечко, подружжя (рідко), половина, стара, старенька, супружниця, хазяєчка... Словник синонімів Вусика
дружина — У давній Русі озброєні загони, постійна військова сила кн. та апарат його влади; ділилася на 2 групи: старша д. (мужі княжі) складалася переважно з бояр, виконувала вищі державні функції, молодша д. (гридь) охороняла кн. Універсальний словник-енциклопедія
дружина — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
дружина — Дружи́на, -ни, -ні; -жи́ни, -жи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дружина — ДРУЖИ́НА, и. 1. ж. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув на свої колишні турботи (Коцюб., І, 1955, 109); Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Чорн., Визвол. земля. Словник української мови в 11 томах