1. Універсальний словник-енциклопедія

дружина

У давній Русі озброєні загони, постійна військова сила кн. та апарат його влади; ділилася на 2 групи: старша д. (мужі княжі) складалася переважно з бояр, виконувала вищі державні функції, молодша д. (гридь) охороняла кн., виконувала різні доручення; категорії молодшої д.: отроки, дітські, пасинки; молодша д. була ядром збройних сил і ставала на чолі воїв — народного ополчення; за службу д. отримувала від кн. утримання натурою або землі; як осн. військова сила існувала аж до ліквідації удільних князівств (XVI ст.).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружина — (стосовно чоловіка) жінка, хазяйка, розм.: пані, баба, (багатолітня) стара, жарт, половина, благовірна; (одне із шлюбної три) подружжя. Словник синонімів Полюги
  2. дружина — Чи можна вживати слово жінка в значенні “дружина”? Дружина – заміжня жінка (стосовно її чоловіка). “І от знайшлася-таки людина, що покохала його. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. дружина — дружи́на 1 іменник жіночого або чоловічого роду, істота одружена жінка стосовно до свого чоловіка; одружений чоловік стосовно до своєї жінки — поет. Орфографічний словник української мови
  4. дружина — 1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда); – І я шукаю собі дружину, – закінчив він, – розумієш, дружину... Літературне слововживання
  5. дружина — Дружи́на. Театральна трупа, колектив. “Буков[иньский] Руский Народний Театр“ під дирекциєю Івана Захарка дасть у Вашківцях над Черемошем на фільварку п. Фрайтага два представленя [... Українська літературна мова на Буковині
  6. дружина — ІСТ. княже військо; СУЧ. ЖІНКА; ФР. (гурт) команда, загін, колектив. Словник синонімів Караванського
  7. дружина — -и. 1》 ж.Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. 2》 ч., заст., поет. Одружений чоловік стосовно до своєї жінки. 3》 ж. Група, загін, добровільне об'єднання людей, створене з якою-небудь метою. 4》... Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. дружина — Благовірна, газдинечка, ґаздиня, газдонька, господиня, дружина-вірнянка, дружинонька, жінка, жіночка, жона (фольк.), законна, мати, моя (в устах чоловіків), подружжечко, подружжя (рідко), половина, стара, старенька, супружниця, хазяєчка... Словник синонімів Вусика
  9. дружина — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  10. дружина — Дружи́на, -ни, -ні; -жи́ни, -жи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дружина — ДРУЖИ́НА, и. 1. ж. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув на свої колишні турботи (Коцюб., І, 1955, 109); Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Чорн., Визвол. земля. Словник української мови в 11 томах