1. Словник української мови в 11 томах

дубитель

ДУБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Речовина, що використовується для дублення шкір або іншої сировини.

Продовжується робота по вдосконаленню процесу дублення шляхом підбору нових дубителів і виявлення оптимальних умов ведення цього процесу (Розв. науки в УРСР.., 1957, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубитель — дуби́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дубитель — -я, ч. Речовина, що використовується для дублення шкур або іншої сировини. Великий тлумачний словник сучасної мови