1. Словник української мови в 11 томах

душитель

ДУШИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто пригноблює, пригнічує, придушує кого-, що-небудь.

— Він мені розказував про царського міністра Столипіна. — Це про того народного душителя, що всю країну шибеницями вкрив? (Шиян, Гроза.., 1956, 509);

Коцюбинський пише ряд новел, в яких картає панів-лібералів, куркулів та попів і показує їх як душителів революції (Іст. укр. літ.. І, 1954, 649);

// перен. Те, що заважає чому-небудь розвиватися, рости, прогресувати.

Ленін заплямував американський імперіалізм як ката і душителя російської свободи, як жандарма народів Європи (Біогр. Леніна, 1955, 210);

Ватікан на протязі всього свого існування був організатором найтяжчих соціальних злочинів проти людства,.. душителем науки (Іст. укр. літ., II, 1956, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душитель — души́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. душитель — див. ГНОБИТЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
  3. душитель — -я, ч. Той, хто пригноблює, пригнічує, придушує кого-, що-небудь. || перен. Те, що заважає чому-небудь розвиватися, рости, прогресувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. душитель — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. душитель — ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Словник синонімів української мови