душити
ДУШИ́ТИ, душу́, ду́шиш, недок., перех. і без додатка.
1. Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання.
Хвилювався дорогою Семен. — Піду і задушу його, як гадину!.. Але душити було нікого… Семен не застав брата дома (Коцюб., І, 1955, 127);
Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг, повалив на землю і почав душити (Довж., І, 1958, 233);
*У порівн. Батько репетує страшно, хрипло й надсадно, немовби його хтось душить (Смолич, II, 1958, 16);
//Спричиняти фізичний біль, незручність здавлюванням, натискуванням.
Під пахвою держить гуску, а пальцями душить її за ніс, мабуть, щоб не кричала (Н.-Лев., III, 1956, 268);
Лежати було легко, тіло розм’якло, тільки маузер душив під груди (Кучер, Чорноморці, 1956, 167);
// Налягати, натискувати на кого-небудь або один на одного.
[Когут:] А на мосту… людей і підвід — цілий ярмарок! Кричать, товпляться, душать один одного (Мокр., П’єси, 1959, 134);
*У порівн. Для неї все здавалось, що в хаті чогось тісне, неначе її душать стіни, душить стеля (Н.-Лев., II, 1956, 292).
Души́ти в обі́ймах кого — міцно, гаряче обнімати кого-небудь.
Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав [Доря] одразу, що се його день (Коцюб., II, 1955, 373).
2. Фізично знищувати кого-, що-небудь.
— Душать її [сарану], знищують там, де застануть (Петльов., Хотинці, 1949, 173);
*Образно. Голод душить їх [жінок], а вони не здаються (Кучер, Чорноморці, 1956, 559).
3. перен. Жорстоко пригноблювати, придушувати квго-небудь.
Казарма в Росії була часто-густо гірша від усякої тюрми; ніде так не душили і не гнобили особи, як у казармі.. (Ленін, 10, 1949, 36);
Вони [Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка] жили й творили в той час, коли самодержавство душило народ, тримало його в темряві без шкіл (Мал., Думки.., 1959, 21);
// Заважати розвиткові, ростові, прогресуванню чого-небудь.
Царський уряд душив національну культуру українського народу (Рад. Укр., 25.1 1948, 4);
Писарєв викриває надзвичайно реакційну роль католицької релігії, яка душила усе живе в науці і житті (Наука.., 12, 1958, 51).
4. Неприємно діяти на органи дихання, ускладнювати процес дихання.
Бряжчала посуда, шкварчав шашлик, душив усіх пил (Коцюб., II, 1955, 125);
Дарма, що дим задухою тебе душить, — все це ніщо, коли рядом з тобою зірками сяють крізь дим дівочі закохані оченята… (Гончар, Маша.., 1959, 6);
// Підступати до горла, не давати можливості вільно дихати (про кашель, сміх і т. ін.).
Уткне [Мотря] ниць у подушку своє лице, — кашель підступить під горло, лоскоче, душить… (Мирний, II, 1954, 211);
Сашко ледве стримувався, його душив сміх (Донч., II, 1956, 431);
// безос.
А мене наче душить у хаті — тільки дихаю, як вирвуся у пущу (Вовчок, VI, 1956, 337);
— Пити!.. — простогнав Горленко. — Важко мені… душить… (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 40);
// перен., розм. Не давати можливості проявлятися, затримувати в собі, затамовувати.
Молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе.., щоб не душила своєї журби (Кв.-Осн., II, 1956, 357);
Вона не пам’ятає, скільки, душачи ридання, простояла над Григорієм (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 261);
// перен. Діяти гнітюче, створювати важкий настрій, мучити.
Щось важке лягає на серці і душить його, як те каміння (Н.-Лев., II, 1956, 383);
Її душило велике лихо (Коцюб.. І, 1955, 273);
Ночами його душили кошмари (Мик., II, 1957, 496).
5. перен., розм. Надмірно берегти, приховувати що-небудь.
Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину (Свидн., Люборацькі, 1955, 94).
Значення в інших словниках
- душити — души́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- душити — Перекривати повітря, давити, удавлювати; (сік) видушувати, видавлювати, вичавлювати, чавити; (- мури тюрми) тиснути; (горло) стискати; (критику) затискати; ТІ. Словник синонімів Караванського
- душити — [душитие] -шу, -шиеш; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
- душити — душу, душиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання. || Спричиняти фізичний біль, незручність здавлюванням, натискуванням. || Налягати, натискувати на кого-небудь або один на одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- душити — 1. (горлянку) дусити, задусити, здусити, подусити, удусити 2. див. давити, нагнітати, пресувати, роздушувати Словник чужослів Павло Штепа
- душити — Душу, душиш, недок. Пити алкогольні напої. Душити водяру. Словник сучасного українського сленгу
- душити — див. давити Словник синонімів Вусика
- душити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
- душити — Души́ти, душу́, ду́шиш, ду́шать; ду́шачи кого, що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- душити — Душити, -шу, -шиш гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. Словник української мови Грінченка