душити
Перекривати повітря, давити, удавлювати; (сік) видушувати, видавлювати, вичавлювати, чавити; (- мури тюрми) тиснути; (горло) стискати; (критику) затискати; ТІ. ГНОБИТИ, придушувати, гальмувати <�розвиток>; (сарану) знищувати; (ридання) тамувати; (- сльози) підступати до горла; (- жахи) гнітити, непокоїти, мучити.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- душити — души́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- душити — [душитие] -шу, -шиеш; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
- душити — душу, душиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання. || Спричиняти фізичний біль, незручність здавлюванням, натискуванням. || Налягати, натискувати на кого-небудь або один на одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- душити — 1. (горлянку) дусити, задусити, здусити, подусити, удусити 2. див. давити, нагнітати, пресувати, роздушувати Словник чужослів Павло Штепа
- душити — Душу, душиш, недок. Пити алкогольні напої. Душити водяру. Словник сучасного українського сленгу
- душити — див. давити Словник синонімів Вусика
- душити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
- душити — Души́ти, душу́, ду́шиш, ду́шать; ду́шачи кого, що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- душити — ДУШИ́ТИ, душу́, ду́шиш, недок., перех. і без додатка. 1. Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання. Хвилювався дорогою Семен. — Піду і задушу його, як гадину!.. Але душити було нікого… Семен не застав брата дома (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- душити — Душити, -шу, -шиш гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. Словник української мови Грінченка