1. Словник української мови в 11 томах

дякування

ДЯ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. дя́кувати.

Яке частування, таке й дякування (Укр.. присл.., 1955, 225);

Потім почав [весільний староста] весільне дякування (Фр., VIII, 1952, 69).

ДЯКУВА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. дякува́ти.

Іван Маркевич.. почав поспішно, з якоюсь тугою і образою в голосі розповідати.. про своє невдале дякування в ковалівській церкві (Збан., Малин, дзвін, 1958, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дякування — дя́кування іменник середнього роду від: дя́кувати дякува́ння іменник середнього роду від: дякува́ти рідко Орфографічний словник української мови
  2. дякування — Дія за знач. дякувати Словник церковно-обрядової термінології
  3. дякування — -я, с. Дія за знач. дякувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дякування — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Словник синонімів української мови
  5. дякування — Дякува́ння, -ня с. Пребываніе дьячкомъ. --------------- Дякування, -ня с. Благодареніе, благодарность. Яке частування, таке дякування. Ном. № 7121. Словник української мови Грінченка