дякування

ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Відсилаю Вам з подякою позичені книжки, бо вже скористала з них (Леся Українка); Поранені дивились на нього теплими очима, і в них світилася подяка (В. Кучер); Найпрекрасніше почуття, яке прищеплюється дитині змалку, — то любов до людей, вдячність до матері, батька, високе поцінування дружби товариша (І. Цюпа); То сідайте, діти. Дарма, що тісно, Дяка, що згадали мене. А найбільша дяка вам за пісню! (Б. Олійник); Яке частування, таке дякування (прислів'я); Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (М. Коцюбинський); Йде (дівчина) на цілий день прясти до багатого сусіда за ложку страви та за сердечне спасибі (І. Франко).