дякувати
ДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. щ о. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось.
Хазяїн.. став дякувати Трохимові, що він такий вірний (Кв.-Осн., II, 1956, 406);
— Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітно з тобою обходяться (Мирний, IV, 1955, 145);
[Орися:] Напоїла ото я коня, він дякує і далі пита: чи будеш, каже, на вечорницях? (Вас., III, 1960, 31);
Що ж: двоє [бійців] було забито, дехто ранений, а решта дякувала фортуні за відсутність куль у револьверові (Ю. Янов., І, 1958, 108);
*У порівн. Схиливши білу головку, наче дякував [первоцвіт] золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни… (Коцюб., І, 1955, 75);
// Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу.
— Прощайте, дякую! — він [Соловей] до Осла озвався (Гл., Вибр., 1957, 140);
-Дякую, дядино, я не голодний (Багмут, Опов., 1959, 4).
Бо́гові (бо́гу) дя́кувати див. бог.
ДЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Бути дяком.
Дякував він лише кілька років (Збан., Малин. дзвін, 1958, 185).
Значення в інших словниках
- дякувати — (висловлювати вдячність за щось) розстелятися, (у першій особі однини а. множини) дякую, дякуємо, спасибі, вдячний, вдячні// падати в ноги, бити чолом. Словник синонімів Полюги
- дякувати — дя́кувати дієслово недоконаного виду складати подяку дякува́ти дієслово недоконаного виду бути за дяка рідко Орфографічний словник української мови
- дякувати — Висловлювати <�складати> подяку, віддавати слово подяки, док. подякувати; П. завдячувати; (навзаєм) віддячувати. Словник синонімів Караванського
- дякувати — Бути дяком Словник церковно-обрядової термінології
- дякувати — I [д’акуватие] -уйу, -уйеиш (висловлювати подяку) II [д'акуватие] -уйу, -уйеиш (бути за дяка) Орфоепічний словник української мови
- дякувати — I д`якувати-ую, -уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. що. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. || Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу. II дякув`ати-ую, -уєш, недок., розм., рідко. Бути дяком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дякувати — Дякувати Богу і мені, а господареві і господині ні. Жартівлива подяка за їду. Дякувати Богу Святому і кухарові сліпому, а хто їсти варив, аби собак сварив. Жартівлива подяка за їду. Дякувати за обід, що наївся дармоїд. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
- дякувати — I благословити, віддячувати, відплачувати, вклонятися, завдячувати, кланятися, поспасиблювати, спасибити Фразеологічні синоніми: виносити подяку; висловлювати благодареники (жарт. Словник синонімів Вусика
- дякувати — дя́кувати Бо́гові (Богу, Го́сподові, Го́сподеві), вставн. словоспол. Уживається для вираження заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. (Пріська:) Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми — найнялися..?... Фразеологічний словник української мови
- дякувати — ДЯ́КУВАТИ кому (висловлювати вдячність за щось); ПА́ДАТИ В НО́ГИ (УПАДА́ТИ ДО НІГ) перед ким, кому, розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. (про дуже сильне, аж надмірне почуття вдячності); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого (перев. долю, Бога). — Док. Словник синонімів української мови
- дякувати — Дя́кувати, -кую, -куєш кому за що дякува́ти, -ку́ю, -ку́єш (бути за дяка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дякувати — Дякува́ти, -ку́ю, -єш гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30. --------------- Дякувати, -вую, -єш гл. Благодарить. Дякує красно. АД. І. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чуб. Словник української мови Грінченка