1. Словник української мови в 11 томах

дівування

ДІВУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дівува́ти.

В чарах кохання моє дівування Хочу я вільно, як пташка, прожить (Пісні та романси.., II, 1956,198);

Молодша дочка вчилася коло гувернантки, а старша виходила вже з дитинства і вступала в пору дівування (Кобр., Вибр., 1954, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівування — дівува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дівування — -я, с. Дія за знач. дівувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівування — Дівува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)