емпіреї
ЕМПІРЕ́Ї, їв, мн., книжн. У старогрецькій міфології — найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги.
Уночі, у сонних мріях Летимо ми геть од світу, Хто летить в безодню чорну, Хто в сріблясті емпіреї (Л. Укр., І, 1951, 204).
◊ Вита́ти в емпіре́ях див. вита́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- емпіреї — емпіре́ї множинний іменник книжн. Орфографічний словник української мови
- емпіреї — -їв, мн., книжн. 1》 У давньогрецькій міфології – найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги. 2》 перен. Висота, височінь. Витати в емпіреях — фантазувати, плекати нездійсненні мрії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- емпіреї — (грец. empyros — вогненний), -їв, мн. 1. Згідно з космогонічними уявленнями стародавніх греків найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом. 2. перен. Витати в емпіреях — поринути в мрії, далекі від життя; жити відірвано від дійсності. Словник поетичної мови Василя Стуса
- емпіреї — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Фразеологічний словник української мови
- емпіреї — Емпіре́ї, -ре́їв, -ре́ям, в -ре́ях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)