1. Словник української мови в 11 томах

емоція

ЕМО́ЦІЯ, ї, ж. Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини.

Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони зселяються несподівано, викликають почастішання або уповільнення скорочень серця (Шк. гігієна, 1954, 80);

Її дивувало, що невеликі оповідання, без складної фабули, часто викликали.. глибокі емоції (Донч., V, 1957, 510).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. емоція — емо́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. емоція — -ї, ж. Суб'єктивний стан людини та тварин у формі безпосередніх переживань. || Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. емоція — Почуття Словник чужослів Павло Штепа
  4. емоція — Специфічний процес психічного регулювання, який задіюється через подразники, значимі для особи; виражається зміною рівня мобілізації (збудження) організму, має визначений знак: позитивний (відчуття приємності) у випадку позитивних подразників... Універсальний словник-енциклопедія
  5. емоція — ПОЧУТТЯ́ мн. (психічний стан людини як реакція на світ, людей, процеси, відносини тощо), ПОЧУВА́ННЯ, ПЕРЕЖИВА́ННЯ, ЕМО́ЦІЇ. Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (М. Словник синонімів української мови
  6. емоція — Емо́ція, -ції, -цією; емо́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)