емоція
Специфічний процес психічного регулювання, який задіюється через подразники, значимі для особи; виражається зміною рівня мобілізації (збудження) організму, має визначений знак: позитивний (відчуття приємності) у випадку позитивних подразників, негативний (відчуття прикрості) у випадку негативних подразників, а також специфічна суть і форма експресії; е. керує діями (до подразників позитивних і від подразників негативних), впливає на їх точність (поміркована — поліпшує їх, сильна — може призвести до дезорганізації поведінки), призводить до змін в процесі мислення, спостережливості, пам'яті.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- емоція — емо́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- емоція — -ї, ж. Суб'єктивний стан людини та тварин у формі безпосередніх переживань. || Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- емоція — Почуття Словник чужослів Павло Штепа
- емоція — ПОЧУТТЯ́ мн. (психічний стан людини як реакція на світ, людей, процеси, відносини тощо), ПОЧУВА́ННЯ, ПЕРЕЖИВА́ННЯ, ЕМО́ЦІЇ. Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (М. Словник синонімів української мови
- емоція — Емо́ція, -ції, -цією; емо́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- емоція — ЕМО́ЦІЯ, ї, ж. Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини. Словник української мови в 11 томах