жалуватися
ЖА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Те саме, що жалі́тися.
Він жалувався на біль у боці, в грудях, кашляв і сох (Фр., VIII, 1952, 385);
Інші жалувались то на їду, то на те, що зле спали (Кобр., Вибр., 1954, 201);
Панич їздив жалуваться і до найстаршого (Стор., І, 1957, 113);
[Бурлака:] До якого страху довів [старшина] людей: ніхто не хоче везти мене в город, знаючи, що я поїду жалуваться начальству на старшину! (К.-Карий, І, 1960, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жалуватися — жа́луватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жалуватися — див. жалітися Словник чужослів Павло Штепа
- жалуватися — жа́луватися жалітися (ст): Але ж, отче Катехито! Що ви говорите? Бачите, що ніхто з панів професорів не жалується на моїх хлопців (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жалуватися — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- жалуватися — Жалуватися, -луюся, -єшся гл. Жаловаться. Чоловік якось побив жінку — от вона й побігла до сотника жалуватись. Рудч. Ск. І. 189. Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені. Чуб. V. 333. Словник української мови Грінченка