1. Словник української мови в 11 томах

жантильний

ЖАНТИ́ЛЬНИЙ, а, е, розм., заст. Манірний, кокетний.

Двірник Віссаріон вже не міг знести і, замахнувшися мітлою, обізвав жантильну покоївку «у, стервоза» (Смолич, II, 1958, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жантильний — жанти́льний прикметник розм., арх. Орфографічний словник української мови
  2. жантильний — МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З. Словник синонімів української мови